Солнышко опять, почему-то, спряталось за тучки… Наверно играло с ними в прятки…
Сосеньки улыбались и, покачиваясь, пели:
Милолика, Милолика,
Как же бегаешь ты, лихо…
Бруно с Зарей обгоняешь …
С нами иногда играешь…
Мила, смеялась, еще бы: большие сосны – великаны так шутили…Ну разве можно обогнать этого товстуна, Бруно, если у него четыре лапы, а у меня всего две ножки… А с Заряной – это и совсем шутки, она же как маленький суслик, ползает и только иногда встанет, рассмеется – во! Какая я уже большая! Да, конечно, иногда я играю в соснушки – прятушки, когда прячусь от одной сосеньки за другой, а они смеются… Вот, смешные!
Что же бабушка не едет, думала она… Как с ней здорово и совсем не скучно… Мама вся в делах и с Заряной, папа тоже работает, этот Бруно постоянно лезет не в свои дела, даже поиграть не с кем… А бабушка – это просто класс! И совсем мне не нужны их подарки и магазины, просто нужно же, чтобы мною занимались, думала Мила, а бабушка - это классная подружка…И поучит, и покормит, и пожалеет, и поиграет, а как хорошо к ней прижаться и замереть, сказать: я тебя люблю, бабушка…
Солнышко, устало играть в прятки, улыбнулось Миле и сказало: скоро, скоро приедет бабушка… Высоко сижу, сказало солнышко, далеко гляжу… вот и вижу, собирается бабушка, вот и пирожки уже печет…
Как здорово! Закричала Мила и побежала в дом. Мама, бабушка скоро приедет, - мне солнышко сказало… Она пирожки привезет…. Ах, ты моя шутница, сказала мама….
Но вдруг зазвонил телефон и бабушка сказала: встречайте….
Мила выбежала из дому и что есть силы закричало: спасибо, солнышко!
А сам подумала, как хорошо быть солнышком и все знать! И я тоже стану солнышком, когда вырасту, и буду все знать, - подумала она, ведь бабушка называет меня своим солнышком! А бабушка все знает!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
